Андрій Рибалко: Там де буде український світогляд – там не буде війни!

29187291_2000836040133137_4782085314327773851_n

 

Андрій Рибалко – людина з активною громадською позицією, учасник подій на Майдані у 2013-14 роках, зараз голова ВГО  “Молодий Народний Рух”.
Андрій поділився своїми думка щодо національно-патріотичного виховання з кореспондентом видання “Український інтерес“.

 

 

 

 

 


29-річний Андрій працює з молоддю і має відповідальну місію: формувати український світогляд у юних українців. Каже, що усвідомлював себе патріотом змалку, бо в його родині ніколи не ностальгували за “радянщиною”.

 

“Історія моєї родини вона не з книг, а є реальним прикладом долі українського народу у ХХ столітті. Хтось був розкуркулений, хтось репресований, хтось помер в Голодомор. Тому сентиментів до радянського минулого у нашій родині ніколи не було. Натомість я з дитинства читав українську літературу, цікавився історією і мав дитячу мрію. Я хотів створити машину часу і повернутися у період 17-го століття, щоб попередити і не допустити помилки, які тоді зробила українська нація. З часом звісно я зрозумів, що це неможливо і потрібно творити історію тут і зараз”, – розповідає Андрій.

 

Саме ж явище патріотизм він визначає, як усвідомлення причетності до минулого своєї держави та народу, а також відповідальності за її майбутнє. Каже, що це поняття зібрало довкола себе безліч стереотипів.

 

“Зокрема, інколи молодь чомусь думає, що “от прийшов Андрій і буде розповідати, як ходити у вишиванці та голосніше від усіх кричати “Слава Україні!”. Але ж це форми, а не зміст. Утім такі форми мали місце і підсилювали бажання боротись за часів Революції Гідності”.

 

Під час роботи з молоддю намагається “не виховувати патріотичну свідомість”, а формувати український світогляд.

 

“Там де буде український світогляд – там не буде війни. Чому зараз триває війна сході? Тому що ми програли війну в головах. Російський ідеологічний пропагандистський апарат дуже потужно працює. А у нас просування українського завжди лишалось на якомусь аматорському рівні. Були патріотичні організації, які займалися з молоддю, робили вишколи, але їх ніхто не підтримував. Навпаки – цим організаціям часто перешкоджали проводити табори. Переслідували активістів. Але після Майдану стало зрозуміло, що там де є чітка ідентифікація, з ким людина пов’язує своє минуле, своє сьогодення та майбутнє – туди не прийде ворог. А якщо й прийде, то зазнає серйозних втрат”, – стверджує Андрій.

 

Окрім цього, за його словами, необхідно формувати у людей не просто бажання жити в Україні, а й будувати країну для себе та майбутніх поколінь. Бо якщо молодь поїде за кордон – України не буде. Це невід’ємна складова. Реагує ж молодь на розмови про патріотизм по-різному.

 

“Нещодавно ми приїздили до Ржищева і зустрічались зі студентським самоврядуванням. Там один хлопчик каже мені: “Та ну, тема патріотизму нам не цікава. Розкажіть краще як заробити гроші”. Я говорю йому: “Окей. В цілому це теж про патріотизм. Я з радістю допоможу знайти тренерів, які розкажуть, як влаштувати якийсь соціальний бізнес”. Адже, якщо створювати соціально відповідальний бізнес, який буде корисний, забезпечить когось робочим місцем, а сам підприємець буде розвивати його та віритиме у його майбутнє тут, в Україні, – це про патріотизм. І це буде більш патріотично, ніж горланити “Слава Україні” і нічого водночас не робити”.

 

Андрій вважає, що більш ефективно сіяти ідеї в голови лідерів думок. Адже охопити всіх неможливо.

 

“Треба визнати, що частина будь-якого суспільства байдужа до будь-яких ідей. Так само і молодь. Ми не можемо охопити усіх, хоча й намагаємось. Та наша робота буде більш ефективною, якщо ми зможемо прищепити ідею українського світогляду лідерам, чи так званим пассіонаріям (люди, які можуть накопичувати енергії та знань більше, ніж це їм потрібно, а потім спрямовувати цю енергію для видозміни оточуючого їх середовища – ред.). Якщо вони матимуть свідомо українське бачення, то суспільство також почне наслідувати їх ідеї”.

 

На питання, який же він – патріотичний український інтерес, Андрій відповів:

 

“Український інтерес, на мою думку, полягає в тому, щоб від збереження України перейти до поширення України. Ну, наприклад, мені б хотілось, щоб “Пузата Хата” була по всьому світу, як Мак-Дональдс. Щоб український культурний, економічний чи будь-який інший продукт асоціювався із якістю. Щоб люди це впізнавали і Україна була серйозним гравцем на світовому ринку. І я вірю, що все так і буде”.

Джерело:

“Український інтерес”