Богдан В’язовченко: багато хто каже, що нам треба йти в Європу, але вони не зовсім праві

 

Довгий і тернистий шлях спіткав нас до нашої незалежності. Та чи стали незалежними розуми українців? Чи можна сказати, що ми мали та маємо вільну та самостійну свідомість? Напевно, що ні. Кожного разу ми орієнтуємось на когось, окрім самих себе. Від початку ми дивилися на Москву, орієнтувалися на неї. З самого початку, більшість українців не вважала себе вільним, самостійним народом. Надто вже залежна думка була, яку усіляко виражала Драгоманівщина.

100 років тому, лише думка про те, що Україна буде незалежною ні від кого спричиняла сміх в колах тодішніх, як вони себе називали, державотворців. “Не від Москви, так від Берліну”, – така була думка. Але чи є це погляд на життя вільної, самостійної людини, представника своєї нації? Звичайно ні. По-перше, така людина живе тим, щоб зробити саме свою країну великою. Проте, ми бачимо зовсім інакше.

 

 

На жаль, проєвропейський хіпстер, який сам не знає чому хоче в Європу, не сильно відрізняється від адепту “Руского мира”, що паразитує в нашій Україні. Але в них є дуже велика спільна риса, вони – малороси, не українці. На справді, для них не важлива Україна, бо вони орієнотовані на далекі від неї речі. Обидва цих типи не є тими, хто буде стояти за свою країну до кінця, до останнього подиху. Вони лише мріють бути під кимось, чи щоб як десь. Але, вони не живуть Україною. В них нема тої ідентичності, яка і робить з нас українців, бо не вірять вони в Україну.

 

Багато хто каже, що нам треба йти в Європу, але вони не зовсім праві, бо ми й так знаходимось в Європі. Більш того, саме ми є вартовими Західної цивілізації від східних орд. І саме сприйняття робить нас тими, ким ми є: малоросами чи українцями, свинопасами чи козаками, конюхами чи лицарями. Бо не прогнеться дух козацький ні під кого – до останього боронити землю свою буде.

 

Саме з таким сприйняттям себе ми зможемо досягти справжньої величі і позбутися комплексу “малоросійства”.

 

Богдан В’язовченко, член Молодого Народного Руху